Згадайте нас - бо ми колись жили.
Зроніть сльозу і хай не згасне свічка!
Ми в цій землі житами проросли,
Щоб голоду не знали люди вічно.
Пам’ять людей про голодомор тривалий час каралась смертю. Важко було мовчати, але мовчали. Людську пам’ять було взято під конвой. На роки, на десятиліття... Страшне приневолене мовчання... Довго чекали, але дочекались, коли ожила, прокинулась людська пам’ять, розверзлись її глибини і заговорили вуста тисяч, мільйонів свідків трагедії, віддаленої від нас десятиліттями.
В ліцеї були проведені історичні уроки Пам’яті і Свободи, оформлено викладку тематичної літератури у шкільній бібліотеці "Забуттю не підлягає". Ліцеїсти переглянули відеоспогади очевидців голодоморів, архівні матеріали того часу, які тривалий період не оприлюднювались, та підготували виступи з даної тематики. "Хронометр незабутнього" торкнувся душі кожного. Мовчазним висновком, що ятрив душі і пломенів у очах учасників історичних уроків яскріло: "Хай не повторяться ніколи жахіття Голодоморів!".
Педагогічний колектив ліцею взяв участь у реквіємі вшанування пам'яті безневинно померлих українців у 1932-1933 роках "ПАМ’ЯТАЄМО. ЄДНАЄМОСЬ. ПЕРЕМОЖЕМО».